Навесні минулого року феросплавні підприємства України відновили роботу з мінімальним завантаженням, тому виробничі результати виявилися очікувано скромними. Завантаження виробничих потужностей не перевищувало 6%, а видобувні потужності продовжували простоювати.
Проблеми, що стримують розвиток галузі, залишаються незмінними: висока вартість електроенергії та логістики, а також брак персоналу. При цьому головним ризиком для підприємств галузі є знаходження в зоні активних бойових дій. Попри всі труднощі, підприємства галузі знаходять можливості для збільшення виробництва і запуску роботи ГЗК, що простоюють.
Поточна ситуація в галузі
Галузь відновила свою роботу у квітні-травні минулого року після вимушеного зупинення восени 2023 року. За підсумками 2024 року феросплавні підприємства України скоротили випуск продукції на 49,4% р./р. – до 108,2 тис. т. Зокрема, за минулий рік виробництво скоротилося таким чином:
- силікомарганець – на 45% р./р., до 104,2 тис. т;
- феромарганець – на 66,5%, до 3,6 тис. т;
Випуск феросиліцію (у перерахунку на 45%) та інших феросплавів становив 0,12 т і 0,28 т відповідно. Виробництво металевого марганцю і марганцевого концентрату минулого року не здійснювалося.
До основних поточних проблем галузі можна віднести такі:
- Усі наші підприємства розташовані переважно в зоні активних бойових дій з усіма притаманними ризиками для обладнання та персоналу.
- Феросплавні підприємства сильно страждають від високих цін на електроенергію. Ціни на електроенергію для промислових споживачів в Україні зараз часто в кілька разів вищі, ніж у розвинених країнах Європи. Крім того, промисловість платить 100% передоплати за електроенергію на наступний місяць. Для нас це значні заморожені обігові кошти. А якщо протягом двох днів після чергового обстрілу електроенергії немає, то ці втрати нам ніхто компенсувати не буде.
- Брак персоналу через постійну мобілізацію та виїзд співробітників у більш безпечні райони.
- Логістичні проблеми. Ми стикаємося з дорожнечею обробки портових вантажів у портах «Великої Одеси». Ми можемо перейти на Дунай, але там ще дорожче через збільшення плеча залізничних вантажоперевезень і низький обсяг завантаження суден. Зараз через Дунай ми возимо на Румунію готову продукцію і за старими договорами імпортуємо невеликі обсяги руди.
Галузевий експорт
За підсумками минулого року підприємства галузі скоротили експорт феросплавів у 4,5 раза – до 77,3 тис. т з 344,2 тис. т у 2023-му. Експорт здійснювався на близькі нам ринки: до Польщі (27,4% поставок у грошовому виразі), Туреччини (21,5%) та Італії (19,8%).
Однак нас потроху витісняють з ринку Італії, що став традиційним для нас, з якого ми 10 років тому витіснили виробників із Північної Африки. Зараз Україну через цінову неконкурентоспроможність звідти видавлює Казахстан. Таким чином, якщо ми захочемо повернутися на втрачені експортні ринки, то через фактор високої собівартості нам це буде зробити досить проблематично.
Через зростання протекціонізму на наших традиційних ринках дедалі частіше виникають торговельні обмеження. Єврокомісія ініціювала захисне розслідування щодо імпорту деяких феросплавів. З одного боку, таке рішення було абсолютно несподіваним, оскільки сам факт порушення антидемпінгового розслідування проти всіх – це не властиво Євросоюзу. З іншого боку, причина такого рішення має бути дуже вагомою. Ми вважаємо, що цією причиною стало різке неконтрольоване зростання імпорту феросплавів з Казахстану. Ця країна має суттєву конкурентну перевагу – низьку вартість енергоресурсів.
Наразі Україна має режим пільгової торгівлі з ЄС, тому наша експортна феросплавна продукція не розглядатиметься в рамках цього розслідування. Однак пільговий режим у нас закінчується в червні. Що буде далі – ми поки що не знаємо. Перелік можливих рішень вкрай широкий – від внесення наших феросплавів до переліку продукції розслідування і введення квот до продовження режиму пільгової торгівлі.
Ринкові очікування
Через низькі обсяги виробництва, високу вартість електроенергії, зниження цін на продукцію на глобальних ринках загальні настрої в галузі багато в чому негативні з елементом невизначеності. Ми не знаємо, чи будемо виробляти продукцію в лютому і куди будемо її продавати.
Для нас ключова проблема – електроенергія. Якщо вирішиться питання з вартістю електроенергії та стабільністю її подачі для промислових споживачів на прифронтових територіях, то це стане передумовою для збільшення виробництва на феросплавних підприємствах і відновлення роботи ГЗК. Принаймні Покровський ГЗК розглядає можливість запуску збагачувальної фабрики у квітні, оскільки до червня запаси готової продукції закінчаться.
Ми дуже сподіваємося, що розвиток вітчизняної промисловості входить до пулу інтересів держави. Щоб підтримати сектор влада має вирішити ситуацію з подорожчанням енергоносіїв. Інакше наша галузь просто зникне, а в Україні не буде свого виробництва феросплавів і броньових сталей.
https://gmk.center/ua/opinion/u-2024-mu-ferosplavni-zavody-vyrobyly-108-tys-t-produktsii/